Як проходить декомунізація в Україні розповіли представники ЦДВР і УІНП в Чехії

Україна, готуючись до декомунізації, багато уваги приділяла вивченню досвіду інших країн Центральної та Східної Європи щодо питань посткомуністичного переходу. Зокрема, в основу новоприйнятих законів лягли і чеські практики. Тож 7 грудня 2015 року чеські експерти запросили українців до дискусії, щоб поговорити про історію декомунізації в Україні, яка відбуваться зараз.

Дискусія на тему «Демократичний транзит в Україні: роль декомунізації» відбувалась у чеському центрі CEVRO за участі голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича та молодшого аналітика Центру досліджень визвольного руху Анни Олійник.

Подискутувати над декомунізаційним шляхом демократизації України зібрались історики, експерти, громадські діячі, студенти та журналісти, зацікавлені в тематиці.

«Історичний шлях, пройдений Україною, схожий на інші посткомуністичні країни Центральної та Східної Європи. Але є одна важлива відмінність: тоталітаризм прибув в Україну на кілька десятиліть раніше. Окрім етнокультурних змін, які Україна пережила в період радянської влади, відбулась також деформація структури суспільства: самодостатній середній клас, який повинен бути основою суспільства, повністю зник. Тож прошарок національної еліти, яка мала бути в авангарді суспільства, було фундаментально зруйновано», — говорить Володимир В’ятрович, розповідаючи, чому Україні знадобилось так багато років, перш ніж декомунізація змогла відбутись на законодавчому рівні.

Володимир В’ятрович (зліва)

У свідомості українців надійно та надовго закріпились радянські способи мислення, що часом значно заважають здійснювати будь-які реформи – як в економічній, культурній, політичній, так і в будь-якій інших сферах.

16 січня 2014 року українським парламентом всупереч правовій процедурі голосування було прийнято «диктаторські закони», які фактично, узаконювали цензуру та порушували базові права людини. За цими законами послідували вбивства людей на Майдані та інші злочини авторитарного режиму. Миритись із такими наслідками тоталітарного минулого українці більше не змогли.

Демократична перемога Революції Гідності серед іншого зробила можливими прийняття рядку законодавчих документів, що раніше здавались немислимим. Серед таких і прийняття т.зв. «декомунізаційного пакету», який з одного боку потягнув за собою бурхливу дискусію в суспільстві, але водночас розпочав ряд глобальних процесів, направлених на подолання наслідків комуністичного минулого.

«Вихід на загальнодержавний рівень – надзвичайно важливий етап, — продовжує Анна Олійник. — Тривалий час формування  політики пам’яті знаходилось у руках громадськості, а не держави». Так, наприклад, Центр досліджень визвольного руху довгий час працював над програмою «Покидаючи СРСР», яка була спрямована на вивчення досвіду дерадянізації  країн Центральної та Східної Європи».

Анна Олійник (зліва)

Після подій зими 2013-2014 років відбулась консолідація провідних громадських ініціатив. Виникла єдина платформа  – Реанімаційний пакет реформ, до складу якої увійшли експертні робочі групи. Одна із таких груп мала назву «Політика національної пам’яті», члени якої брали безпосередню участь в розробці декомунізаційних законів.  

Також Анна Олійник розповіла про обіцянки нормотворців та особливості  імплементації прийнятих законів. Щодо останнього трапляються цікаві ексцеси. Місцеві громади, які не хочуть позбуватися від звичних назв населених пунктів чи вулиць (байдуже, що вони носять імена героїв тоталітарного режиму),  часом хитрують і граються у семантичні ігри – переконуючи себе та Верховну Раду, що Іллічівськ, наприклад, названий на честь святого Іллі і мова аж ніяк не йдепро пана Володимира Ілліча Лєніна.

«Майдан був антирадянським повстанням, тому що народ повстав проти повернення тоталітарного комуністичного минулого. Основною перешкодою для демократичного розвитку України є збереження цього минулого, яке продовжує спотворювати теперішнє і звужує горизонти для майбутнього», — підсумовує голова Українського інституту національної пам’яті.

 

Також в Чехії триває активна підготовка до міжнародного документального фестивалю «MENE TEKEL», в рамках якого відбудуться «Дні України». Для цього українські експерти взяли участь у записі інтерв’ю для відеороликів про демократичні перетворення в Україні, що демонструватимуться на фестивалі. Назва фестивалю апелює до біблійної історії про напис на стіні під час бенкету вавилонського царя Валтасара, де йому повідомлялось, що вчинки його пораховані та зважені.  Сьогодні паралелі проводяться із комуністичною імперією та її крахом.  

 

Додано 31.12.2015