Історик ЦДВР Олександр Іщук презентував результати дослідження про життя і діяльність мовознавця Наума Кагановича на науковій конференції у Києві

12 грудня 2014 р. науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, кандидат історичних наук Олександр Іщук взяв участь у роботі всеукраїнської наукової конференції «Від України до УРСР: до 80-ти річчя перенесення столиці Радянської України до міста Києва». Науковець виступив із доповіддю на тему: «Репресований мовознавець Каганович Наум Аркадійович (1903-1937)».

Робота конференції розпочалася пленарним засіданням. Учасники конференції переглянули документальний фільм «Дві столиці» режисерки Ірини Шатохіної, у якому історичні коментарі надавав доктор історичних наук Юрій Шаповал. У фільмі показано обставини перенесення столиці тодішньої Української соціалістичної радянської республіки з Харкова до Києва в 1934 р., проаналізовано причини такого рішення більшовиків. Особливу увагу було приділено зміні у архітектурному обличчя центру Києва після 1934 р., аналізу заходів чекістів щодо т.зв. «очищення» Києва від «ненадійних і підозрілих елементів». Після показу фільму відбулося його коротке обговорення між присутніми науковцями.

Надалі науковці працювали у трьох секціях за такими тематичними напрямками:

  1. Дві столиці. Місто та його архітектурний образ;
  2. Сталінські репресії 1930-х років. Міжвоєнний Київ у долях його мешканців;
  3. Культурне, наукове та спортивне життя двох радянських столиць. Культурне та господарське життя міжвоєнного Києва. Проблеми історичної пам’яті.

На засіданні першої секції історики розглянули унікальні архівні матеріали, креслення, архітектурні проекти, які свідчили про плани більшовиків щодо перебудови центру Києва на радянський лад. Відбулася дискусія щодо наслідків руйнування багатьох старовинних церков та будівель в центрі Києва у 1930-х рр. Було обговорено знищення Михайлівського золотоверхого монастиря, побудова в центрі міста багатьох будівель для уряду УРСР, які не мали якісного архітектурного вигляду. Історики зійшлися на думці, що знищення старих будівель спричинило спотворення старого архітектурного обличчя Києва, а нове архітектурне обличчя центру міста не було продумане, як слід. І досі деякі тогочасні будівлі лише спотворюють київські краєвиди (наприклад, слоноподібна будівля нинішнього МЗС України).

Виступаючи на засіданні другої секції, Олександр Іщук розповів про життя і діяльність Наума Кагановича, керівника інституту мовознавства Академії Наук УРСР, члена-кореспондента АН УРСР. Він навчався в Харківському інституті народної освіти. Окрім суто наукових праць про мовознавство, у 1920-х рр. він написав серію статей з критикою «націоналістичних впливів» на українську мову. Завдяки цьому на нього звернули увагу в керівництві КП(б)У, і він за підтримки більшовицького керівництва швидко зробив кар’єру. Очевидно, він усвідомив, що на боротьбі проти українізації правопису можна зробити швидку кар’єру, тому активно співпрацював з радянською владою. У 30 років Наум Каганович вже став доктором наук, членом-кореспондентом АН УРСР, керував інститутом мовознавства АН УРСР і кафедрою мовознавства в Київському державному університеті, отримав житло в Києві. Всі ці звання він отримав за виконання вказівок Комуністичної партії у сфері боротьби з т.зв. «націоналістичними проявами» в українській мові і літературі. Саме Каганович був одним з тих діячів, які в 1933–1935 рр. проводили активну боротьбу проти «націоналістичних впливів» у мовознавстві, проти т.зв. «шкідництва», критикував академіка Булаховського і інших знаних українських мовознавців за «втрату пильності» тощо. Наум Каганович керував роботою державної комісії зі зміни українського правопису часів Миколи Скрипника, посприяв його наближенню до російського правопису. Каганович, як і О. Корнійчук, є прикладом т.зв. «державних академіків», які все робили на догоду більшовицькій владі, за що отримували від неї немалі почесті, високий соціальний і матеріальний статус.

Проте в роки Великого терору більшовицька влада знищувала навіть повністю відданих їй людей. У 1937 р. чекістами в інституті мовознавства АН УРСР було проведено масові чистки за підозрою в «контрреволюційній діяльності». Н. Каганович був заарештований і став жертвою сталінського режиму, який звинуватив його у «троцькізмі» та «українському буржуазному націоналізмі». Звісно, ці звинувачення були повністю безпідставними і абсурдними. Н. Каганович був розстріляний 20 січня 1938 р. в м. Києві. Скоріше за все, він похований у безіменних могилах на території спецоб’єкту НКВС у Биківнянському лісі (нині на цьому місці знаходиться Національний меморіал «Биківнянські могили»). У 1958 р. він був реабілітований. 

Завершилася конференція круглим столом на тему: «Історія міста та історія держави: спроба нового погляду на міжвоєнну історію Києва та України». Історики обмінялися враженнями про перенесення столиці Радянської України до міста Києва в 1934 р. та обговорили ті маловивчені питання з історії столиці України, які належить з’ясувати в майбутньому.

Загалом у роботі конференції взяли участь 40 науковців України. За результатами роботи конференції заплановано видати збірник статей.

 

Організаторами конференції були Інститут історії України НАН України та Музей історії міста Києва. 

 

Додано 23.12.2014