Українські та закордонні експерти обговорювали, як запровадити люстрацію в Україні

Міжнародна конференція «Люстрація: рішення для України», організатором якої була фундація «Відкритий діалог» (м. Варшава, Польща), відбулася у Києві 1 квітня. Під час відкриття з вітальним словом виступили Людмила Козловська, президент Фонду «Відкритий діалог» та Єгор Соболєв, координатор Люстраційного комітету.

У своєму виступі Єгор Соболєв наголосив на тому, що в Україні за останні 20 років накопичилося багато проблем у органах виконавчої та судової влади, які потребують негайного вирішення. Україна значно відстала від своїх сусідів — інших східноєвропейських країн, які провели люстрацію значно раніше. Соболєв зауважив, що на сьогодні Верховна рада України не спромоглася прийняти позитивне рішення щодо люстрації, хоча її проведення та повне перезавантаження влади було однією з головних вимог Майдану. Причина полягає в тому, що якщо буде прийнято рішення про люстрацію, то через неї вимушені будуть пройти більше половини народних депутатів, а також ледь чи не всі кандидати в Президенти України. Все це призводить до прихованого спротиву політиків щодо початку процесу люстрації в Україні.

Участь у конференції взяли також науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Олександр Іщук та директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. «Особливою проблемою люстрації в Україні є те, що представники Партії регіонів та комуністи, які були співтворцями злочинного режиму Януковича, досі в парламенті і їх голосів досить, щоб без них не відбулося голосування, зокрема за закон про люстрацію», — підкреслив Володимир В’ятрович.

На першій панелі конференції «Закордонний досвід реформ та люстрації» виступали закордонні експерти.

Адвокат Павел Осік розповів про правила Єівропейського суду з прав людини та їх імплементацію. Він наголосив на тому, які саме нормативно-правові акти впливали на процес люстрації в країнах Східної Європи, які дії слід робити під час люстрації, а що робити заборонено. Також він розповів про очікувані наслідки люстрації.

Спогадами про реформи в Польщі і уроки минулого поділилася Агнєшка Ромашевська, Віце-президент польської асоціації журналістів. Ромашевська розповіла, що її батько брав участь у розробці польського законопроекту про люстрацію. Цікавими були її спогади про успіхи і невдачі люстрації в Польщі, зокрема, про труднощі з проведенням люстрації серед суддів та співробітників польських спецслужб. За її словами, траплялися випадки, коли люстраційні справи на окремих осіб розглядалися по 6-7 років, але в результаті так і не вдавалося відшукати достатньо матеріалу для того, щоб довести співпрацю осіб з польськими комуністичними спецслужбами.

Про результати здійснення люстрації в Польщі розповів Радослав Паттерман, заступник директора Люстраційного департаменту Інституту національної пам’яті Польщі. Він навів узагальнені цифри щодо люстрованих осіб, а також окремі цікаві приклади, пов’язані з переховуванням окремими польськими посадовцями даних про співпрацю з спецслужбами Польської народної республіки у період до 1989 р.

Про проведення люстрації у Чеській республіці розповів Адам Граділек, керівник групи усної історії Інституту вивчення тоталітарних режимів в Празі.

Про результати люстрації у Литві розповів Петрас Рагаускас, професор університету Вільнюса, член Литовськорї люстраційної комісії в 2005-2010 р. Показово, що за перші роки існування незалежної Литви люстрації дала невеликі результати, адже чимало документів комуністичних спецслужб були вивезені до Москви або ж знищені. Зате цей процес дав поштовх приходу у владу молодих людей, з іншим світоглядом, іншими ціннісними орієнтирами.

Про проведення люстрації у Естонії розповів Євгєній Крістофановіч, директор центру європейський ініціатив (м. Таллінн). Він наголосив на тому, що період 1940-1991 рр. вважається у Естонії періодом окупації з боку СРСР (1940-1941 рр., 1944-1991 рр.) та Німеччини (1941-44 рр.). Тому всі особи, які співпрацювали з окупаційними режимами, після ухвалення рішення про люстрацію повинні були повідомити про факти свої співпраці. Прізвища тих осіб, які не повідомляли і переховували інформацію про такі свої дії, згодом публікувалися в офіційній пресі. Фактично це було свого роду «публічною поркою». Крім того, таких осіб не допускалися на державні посади. Все це дозволило оновити державний апарат і дати дорогу молоді, вихованій на інших принципах. Однак все ж траплялися окремі випадки, коли окремі високопосадовці Естонії після 1991 р. продовжували таємну співпрацю з ФСБ Росії. Вони передавали інформацію про співпрацю Естонії з НАТО, але згодом були викриті естонськими органами держбезпеки, і засуджені до 12-15 років тюрми.

Про люстрацію в Грузії розповів адвокат Гіоргі Гоцирідзе. Він наголосив на тому, що внаслідок люстрації в Грузії шанс обійняти високі державні посади отримали молоді політики та громадські діячі, багато з яких отримали вищу освіту за кордоном. Саме ця молода команда зуміла в короткий час оновити політичне і економічне життя Грузії.

На другій панелі «Українські ініціативи щодо люстрації» було представлено п’ять проектів Закону України «Про люстрацію», розроблених різними ініціативними групами. В цих проектах є багато спільного, але є і деякі відмінності щодо того, як саме слід проводити люстрацію.

Перший проект представляв Євген Захаров, член Гельсінської спілки з прав людини, член Харківської правозахисної групи. Він детально розповів, які саме положення він закладав під час підготовки законопроекту. Ознайомитись з ним можна за посиланням.

Другий проект представляв Леонід Антоненко, член громадської групи з питань люстрації при Люстраційному комітеті.

Третій проект представляв Сергій Постівий, член громадської групи з питань люстрації при Люстраційному комітеті.

 Четвертий проект представляли Валентина Теличенко та Тетяна Козаченко, координатори робочої групи з питань люстрації при Люстраційному комітеті.

П’ятий проект представляв адвокат Віктор Смолій. Цей проект вже зареєстрований у Верховній раді України. Смолій визнав, що сьогодні на конференції почув багато такого, що не було враховане в його проекті, і висловив готовність в подальшому доопрацювати його.

Під час презентації проектів відбулася дискусія, автори відповіли на запитання із залу. Всі присутні дійшли до згоди в тому, що слід би було пропрацювати і виробити єдиний якісний проект Закону України «Про люстрацію», який підтримала би вся українська громадськість. Такий проект мав би більше шансів на ухвалення в парламенті. Автори висловили готовність до співпраці у цьому напрямку.

Також учасники конференції погодилися з тим, що в Україні склалася неординарна, запущена і складна ситуація: люстацію слід проводили як проти тих осіб, які співпрацювали до 1991 р. з КҐБ, так і проти тих, хто обіймав високі державні посади в період правління Л.Кучми та В.Януковича (1994-2004 рр., 2010-2014 рр.). А також проти тих осіб, які в період листопада 2013 р. – лютого 2014 р. давали вказівки про переслідування і репресування учасників мирних зібрань. Все це вимагає серйозної підтримки влади, гарної координованості роботи, відкриття архівів комунстичних спецслужб УССР, організації доступу до документів дослідників і представників громадськості. Особливу вагу доведеться звернути на принци формування Люстраційного комітету, щоб він зміг належним чином організувати свою діяльність і не перетворився неефективну організацію.

Роботу конференції завершив Єгор Соболєв, координатор Люстраційного комітету. Він висловив подяку всім, хто брав участь у роботі конференції, і зазначив, що це перша подібна конференція міжнародного рівня в Україні. Соболєв подякував іноземним гостям за те, що вони розповіли про досвід люстрації в їхніх країнах. Також він висловив висловив сподівання, що робота буде продовжена, і Закон України «Про люстрацію» буде прийнятий і запущений в роботу якомога швидше, що дозволить якісно змінити в кращий бік органи державної влади в Україні.

Додано 02.04.2014