Грузинський журналіст: «Нинішня суспільна безвідповідальність виростає із "совка"»

В Національному музеї «Тюрма на Лонцького» розмовляли про більшовицький терор в Грузії та наслідки тоталітаризму сьогодні.

Між Україною та Грузією багато спільного: історична пам’ять та сьогоднішні реалії. І тим цікавіше зіставляти наш досвід, більше того, це потрібно робити, зважаючи на відгомін минулого у сучасних політичних та соціальних проблемах. Про це йшлося на черговій розмові циклу «Тоталітарне минуле» в рамках проекту «Досвід подолання наслідків тоталітаризму» у Національному музеї «Тюрма на Лонцького» з грузинським журналістом Гігою Ліпартеліані.

Як журналіст пан Ліпартеліані досліджує нинішній кримінальний світ Грузії; як історик — цікавиться становленням більшовизму. 22 лютого 2013 року в рамках циклу публічних лекцій «Тоталітарне минуле», що є спільним проектом «Досвід подолання наслідків тоталітаризму» Центру досліджень визвольного руху та Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», він прочитав публічну лекцію для львів’ян.

За його спостереженнями, для окупації Грузії колись більшовики, а сьогодні — спецслужби сусідньої держави пішли на співпрацю з кримінальними злочинцями, очільниками кримінальних кланів. Сам Сталін на початку своєї кар’єри зумів добути авторитет серед кримінальників, серед них в ув’язненні знайшов чимало поплічників для подальшої «ідеологічної» боротьби. На думку Ліпартеліані, не заради перемоги та втілення своєї ідеології вони йшли на невиправдані та небачені до того жертви, а прикривали ідеологією своє бажання захопити владу і нею виправдовували терористичні методи.

«Найгіршим наслідком, що й по сьогодні не дає розвиватись двом таким подібним державам (Україна та Грузії), — говорить Ліпартеліані, — є творення особливого типу людей — шарікових (за твором Булгакова). Свого часу цей суспільний феномен був витворений завдяки масовому терору, незчисленним вбивствам та репресіям впродовж десятиліть. Особистостей нищили, натомість, хто прагнув вижити — адаптовувались, творячи новий тип гомо-совєтікуса».

Найбільше питань слухачів стосувались причин різкої зміни історичної політики та зовнішньополітичного вектора Грузії.

Грузинський журналіст зауважив, що політики обіцяли в недалекому майбутньому нову якість життя, свободу і можливість поступу, проте суспільство не готове ставати відповідальнішим. Покоління «совка» ностальгує за своєю молодістю, коли «все було добре, ми були молодими і держава про нас турбувалась», вказуючи наступним поколінням шлях до тих же грабель, які неодмінно боляче вдарятимуть. Йшлось про минулі вибори в Грузії, де «уряд сформували люди, налаштовані на підтримку культу Сталіна та глорифікацію радянського минулого». «За останніми соцопитуваннями, — розповів доповідач, — нова влада користується найбільшою популярністю і залишила далеко позаду своїх демократичних опонентів. Причина політичного успіху у пострадянській специфіці виборців — вірити всупереч логіці в рай на землі, який обіцяють, замість тверезо аналізувати можливості та реалії».

Яким чином не дозволити минулому зруйнувати ще не становлені паростки демократії й поступу? — «Говорити правду про минуле і не замовчувати правди про теперішнє». Саме такою метою задався сьогодні Гіга Ліпартеліані, проводячи зустрічі в Україні і розповідаючи про злочинний комуністичний тоталітаризм у Грузії минулого століття, та небезпеки, які нависли над нею сьогодні. 

Додано 01.03.2013