Помер відомий львівський дослідник історії репресій Віктор Федущак

2 травня помер Віктор Федущак, голова товариства «Пошук», яке займалося дослідженням історії репресій і допомагало родинам, розлученим тоталітаризмом, знайти одне одного.

Віктор Федущак очолив товариство «Пошук» по смерті своєї матері — Інни Федушак. До того був її незамінним помічником в усіх справах, пов’язаних із розшуком та оприлюдненням інформації про репресії радянського режиму, а також  допомогою сотням знедолених. 

Федущаки не тільки поставили хрест у далекій республіці Комі, на могилі батька Інни Вікторівни — Віктора Юркевича, який був талановитим українським істориком, а й повернули з небуття тисячі імен інших репресованих. 

Товариство «Пошук» створене за ініціативою Федущаків для розшуку, дослідження та обліку безвісти зниклих людей і місць поховання жертв війни та репресій. 1996 року організація здійснила експедицію на прощу до рідних могил. На основі матеріалів експедиції був створений відеофільм «Згоряю, щоб світити», а 2006 року вийшла друком книга авторства Інни Федущак та її сина Віктора «Абезь і Адак — дорога у вічність». Під її палітуркою — тільки факти. Це книга-реквієм, книга-обеліск, книга-присвята пам’яті всіх народжених в Україні, хто загинув у сталінських таборах. 

Усі нові, найменші факти Федущаки скрупульозно заносили до картотеки. На поличках кімнат їхнього помешкання — перетвореного на бюро товариства — десятки папок з унікальною інформацією, завдяки якій понад 2 000 родин отримали документи щодо долі своїх близьких і мали можливість відвідати місця поховань. Було поєднано 23 родини, розлучених тоталітарним режимом. Взято на облік і паспортизовано понад 600 незареєстрованих поховань. Підготовлено понад 200 000 імен для електронного мартирологу ГУЛАГу. Повністю досліджені й підготовлені дані по всіх населених пунктах Володимир-Волинського району до мартирологу жертв польсько-українських подій у часи Другої світової війни. Сотні публікацій у місцевій, всеукраїнській, світовій пресі. 

Не маючи історичної освіти, Віктор Федущак не поступався самотужки набутими знаннями своїм фаховим колегам, на рівні з ними публікував статті у збірниках «Український визвольний рух». Він також виготовляв світлини до досліджень, активно співпрацював із міжнародними фондами, товариствами та спілками репресованих, Центром досліджень визвольного руху та Національним музеєм-меморіалом жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».

Колеги Віктора сумують разом із скорботною родиною покійного, який назавжди залишиться в їхніх спогадах добрим другом, готовим безвідмовно прийти на допомогу.

Парастас відбудеться в суботу, 5 травня, з 10:00 до 11:00 у капличці на вул. Пекарській, після чого жалобна процесія вирушить на Янівський цвинтар, де Віктора Федущака поховають поруч із могилами його батьків. 

Вічная йому пам’ять.

 

Співчуття у непоправному горі усім, хто знав, поважав і любив Віктора Федущака, висловлюють:

 голова наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів«Тюрма на Лонцького» Ірина Калинець,

 директор музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий,

 голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху Володимир В’ятрович,

 історик, науковий співробітник Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Ігор Дерев’яний,

 журналісти Наталія Космолінська та Вікторія Садова.