«Нас доля cвітами водила. Сторінки пережитого»

У четвер 21 січня о 16.00 у Львові Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» (вул. Степана Бандери, 1, вхід з вул. К.Брюллова ) репрезентує книжку Івана Мамчура «Нас доля світами водила. Сторінки пережитого».

У репрезентації разом із 85-річним автором візьмуть участь голова Спілки політв’язнів Володимир Горовий, багаторічний політв’язень Василь Кубів, директор музею Руслан Забілий та письменники й громадські діячі Ірина Калинець і Левко Різник.

Мемуари Івана Мамчура «Нас доля світами водила. Сторінки пережитого» – це 368-сторінкова книжка із монохромними історичними світлинами у твердій ламінованій палітурці, що побачила світ у львівському видавництві „Афіша”. Спогади автора вийшли в літературному опрацюванні відомих львівських письменників Романа Лубківського та Левка Різника. Над художнім оформленням книжки працював Федір Лукавий.

Розповідь про пережите – вже не перша книжка Івана Мамчура, яку він видав у співпраці із іменитими літераторами. Іван Мамчур – автор краєзнавчої розвідки про своє рідне село Рокитне поблизу Львова, цього разу описує свою багатостраждальну життєву дорогу північними та степовими таборами ГУЛАГу.

Іван Мамчур народився 1925 року у селянській родині, батьки дали йому освіту у початкові школі села Рокитного, польській школі Брюхович, державній академічній гімназії з українською мовою навчання у Львові. На жаль, Друга світова війна перекреслила плани юнака, охочого до навчання.

Іван Мамчур, який був членом юнацтва ОУН, а від квітня 1944 р. став і членом ОУН (прибравши псевдо «Вільховий» у рідному селі виконував функцію помічника станичного), за порадою директора гімназії записався до дивізії «Галичина» та був скерований на юнацький вишкіл в австрійському таборі «Мальта». Там він пройшов під старшинський вишкіл, навчаючись артилерійській та радіосправам. Завершення вишколу припало на розгром нацистської Німеччини. Вірний присязі члена ОУН, Іван Мамчур не емігрував на Захід, а з великими труднощами повернувся в Україну.

По поверненні до Львова розповсюджував листівки та відозви підпілля, здав екстерном іспити за шкільною програмою та готувався вступити до Львівської політехніки. Однак був арештований НКВД і засуджений разом із такими ж як і він сімома учасниками дивізійного вишколу до 10 років ув’язнення. Частину цього терміну Іван Мамчур поневірявся на Півночі у Медвежєгорських таборах біля Сандармоху, де вижив тільки чудом. Після перерозслідування його справи, яке відбувалося у сумнозвісні «Тюрмі на Лонцького», Івана Мамчура тримали у Бригідках, катівні Золочівського замку, а згодом в Кенгірських таборах ГУЛАГу. Саме там Іван Мамчур став не тільки свідком, а й учасником Кенгірського повстання політв’язнів у травні-червні 1954 року.

Після звільнення у жовтні 1954 р. Іван Мамчур з відзнакою закінчив Будівельний технікум і поступив до Московського інженерно-будівельного інституту. Одружився із такою ж знедоленою, як і він Ольгою Бо рачок, із котрою запізнався у казахстанському таборі. В Україну повернувся 1960 року, працював у Долині, Івано-Франківську. Із настанням незалежності став членом Товариства політв’язнів, Галицького Братства колишніх вояків 1-ої української дивізії Української національної армії. До вимріяного Львова переїхав уже пенсіонером, але активно ангажувався у громадську роботу з відновлення пам’яток історії та культури рідного краю.

Зауважимо, у суботу, 23 січня, до Дня соборності України на телеканалі «Перший Національний» о 14. 25 год, відбудеться прем’єра документального фільму “Боротьба за колючим дротом” режисера Олександра Рябокриса. Фільм про одного з організаторів Кенгірського повстання Михайла Сороку. Деякі зйомки фільму відбувались у «тюрмі на Лонцького»

Прес-центр ЦДВР

Контакт для преси: (032) 299 45 15, (093) 48 16 108